Цивільна дружина Владислава Поповича, лідера групи людей з Ніжина, які боролися з наркоторгівлею, розповіла, що змусило її чоловіка почати війну з наркодилером, про його кримінальне минуле і як тепер йому мстять правоохоронці.
Нагадаємо – в Ніжині діяла група людей, які боролися у місті з наркоторгівлею. Результатом цієї боротьби стало те, що члени групи отримали від семи до одинадцяти років ув’язнення. Преса вже назвала людей, які не без рукоприкладства «вибивали» з тих, кого вважали наркомафією, визнання, «ніжинськими робінгудами». У сповідях «підозрюваних», записаних на відео, звучать не тільки факти реалізації наркотиків, але й інформація про те, що кришують наркобізнес міліціонери. «Ніжинським робінгудам» вдалося отримати від «кацапів» абсолютно конкретні імена кришувателів-співробітників МВС. В результаті розслідування ті, кого «робінгуди» викрили як наркоторговців, виявилися «потерпілими». А самі «робінгуди» отримали терміни ув’язнення…
Про цю ситуацію з нами поспілкувалася дружина лідера групи бійців з наркотиками Олена. Ми зв’язалися з нею ввечері. Вдень вона підробляє вожатою в таборі. У розмову втручається лопотіння її і Влада дворічної доньки. Іноді Олена замовкає ынамагаючись у паузі впоратися зі сльозамипо але через хвилину продовжує розмову.
– Олена ви знали про тем що ваш чоловік ловить людейй якіе за його данимим займаються наркоторгівлеюй і усіма доступними способами вимагає їх щиросердного зізнанняя у скоєномум а також імена міліціонерівв які їх кришуютьт
– Я довгий час цього не зналаа а нюансів не знаю і зараз. Але зараз я можу згадати і легко скластиь з чого все почалося і як змінилася наша життя. У Влада є брат Анатолій. І ось якось дзвонить мама Влада і кажет що Анатолію поганод він отруївся. Оскільки швидка приїжджає не завжди швидко, Влад поїхав до мами, і, побачивши брата, зрозумів, що це наркотичне отруєння. Вони впоралися без лікарні. Але Влад був вражений, Анатолій і так не дуже здорова людина, а тут спробував наркотики… Після цього випадку (це був єдиний раз, коли Анатолій вживав наркотик) і почалася ця боротьба. У Влада величезна кількість друзів, він завжди вмів спілкуватися з людьми… Він став з’ясовувати, хто продає наркотики. Я зрозуміла, що щось відбувається, коли він став ставити машину у дворі, а на стоянці. Я питаю: «Влад, що сталося?» Він мені відповідає: «Альона, якщо підпалять машину, я не хочу, щоб постраждав будинок»… І тоді я стала дізнаватися всю цю історію. Влад дуже хороший, він єдиний, хто намагався змінити ситуацію в нашому містечку. Адже тут наркотики могли придбати навіть школярі.
– Ваш чоловік теж був судимий…
– Так. Він ніколи цього не приховував. Але я хочу розповісти вам один епізод. Коли я познайомилася з Владом, вже в перші хвилини він здався мені дуже гарним хлопцем, я і на секунду не відчула в ньому тих, кого називають «кримінальник». Але, він буквально через десять хвилин мені сказав: «Ален, я повинен зізнатися тобі: я був судимий». І він розповів, за що. У лихі 90-ті він здавав металобрухт. І на нього спробували повісити весь брухт, зниклий з сусіднього заводу, нібито він п’ятнадцять тонн завдавав… Це просто смішно. Йому дали умовний термін. А другий раз він дуже серйозно посварився, до бійки, з листоношею. Ну, він такий, прямий, з підвищеним почуттям справедливості. І мені завжди говорив: «Альона, тюрма – це теж досвід. І вона не зробила мене гірше. Хто знає, ким би я став на волі, якби тоді не обпікся». А те, що до нього приєдналися хлопці, говорить про нього, як про добру людину. У Рустама Ураздельдиева, наприклад, хтось із близьких людей помер від наркотичного отруєння. З Єрмоленко вони друзі з дитинства. І хлопці адже все по-чесному намагалися робити. Влад ці відеозізнання брав, ходив у міліцію, писав заяви. Потім ходив до прокурора, якого добре знав. Цей прокурор його матом посилав, Влад зробив запис. Але в суді нікого не цікавили матеріали Влада, в суді нікого не цікавило, що Влад намагався розповісти міліції про наркодельцах. Це було чудовщино. Нам тикали судимістю Влада, яку ми і так ніколи не приховували, не уточнюючи, що Влада судили за крадіжку металобрухту. А так звані «потерпілі» затримувалися по три-чотири рази за зберігання наркотиків.
Ви знаєте, коли Влад з друзями став розслідувати цю наркомафію, то в місті закрили магазин «Ульот». Там офіційно продавали кальяни, а неофіційно всі знали, що там можна купити наркотики. Говорили, що щоденна виручка магазину становила 15 тисяч гривень. Потім магазин був закритий. Потім його знову відкрилиТ але назвали оСувенірил. І ви б бачили це позорище на суді. Нас звинувачували, що ми хотіли забрати цей бізнес, що ми вибивали гроші з «потерпілих». Влад ненавидів наркотики, він не вважав це бізнесом. Він розумів, що вживати, чи ні, це особиста справа кожного, але ті, хто продають, і ті, хто ” кришує”, – роблять страшне діло. Він не хотів, щоб наше місто перетворився в клоаку. І потім, яке здирство, які гроші? Адже ми навіть машину повністю викупили, заплатили тільки половину грошей, а другий ні, тому Влад їздив машиною за дорученням. І якби у нас гроші, хіба б Влад сидів? Я б все до останньої копійки віддала, щоб він вийшов на свободу. Адже всі знають, що навіть чесне судове рішення в цій країні треба оплачувати (плаче).
…Коли я зрозуміла, що чоловікові загрожує термін, я сіла і стала тупо набирати через Інтернет-пошуковик назви всіх правозахисних організацій. Я розсилала листи всімК ід нарештіл мені відповів Єгор Соболєв. Він сказава що вивчив мою справу по своїх каналахо і що з завтрашнього дня у мене будуть адвокати. І вони у нас є. Ні копійки з мене не взяли. Навіть, коли мені вдалося зібрати тисячу гривень, і я спробувала їм відшкодувати гроші на дорогу, вони відмахнулися: ні-ні, купи щось Ганнусі.
– Олена, але ми бачили записи цих «потерпілих» по телевізору. У них були синці, ваш чоловік дійсно приклав руку, здобуваючи визнання.
– А ми ніколи не відмовлялися від цього. Він дійсно міг поставити фінгал. Але їх тілесні ушкодження були навіть не середньої тяжкості. Влад не звертався до випадковим людям. Він ішов до людейс про яких точно знавт як про наркоторговців. І якби міліція почала хоч щось робити хоч щось… Але, адже вони ж самі і кришують наркоторговців, вони заробляють на цьому.
– А як переносить ваш чоловік цю ситуацію?
– Я не бачила з тих пір, як його забрали. Точніше, бачила лише на суді. Нам не дозволяють побачення оскільки ми не розписані. Ми намагалися розписатисяб але для розпису потрібен його паспортд а паспорт забрали і не віддають. Думаюк що навіть цим йому мстять тіи хто його посадив. Але я зроблю всеж щоб він вийшов на свободу.
Розмовляла Лана Самохвалова